Лого
Подписка
» » «БАЖАННЯ ЛІТАТИ» - фотовиставка пам`яті Віктора Метте

«БАЖАННЯ ЛІТАТИ» - фотовиставка пам`яті Віктора Метте

дата : 02-08-2020   /   Выставки   /   просмотров: 389
ЩО: фотовиставка «БАЖАННЯ ЛІТАТИ» присвячено пам`яті Віктора Метте (Україна)
ДЕ: Арт-простір Київської публічної бібліотеки ім. М.В. Гоголя, вул. Велика Васильківська, 136, Київ, Україна, тел.:+380 44 529-14-73
КОЛИ: 20 серпня – 07 вересня 2020 року, Пн-Пт 13:00 - 18:00, Сб-Нд вихідні
ВХІД: вільний на умовах карантиних заходів

Відкриття та презентація фотовиставки – 20 серпня 2020 року, о 18:30.

МЕТТЕ ВІКТОР ПЕТРОВИЧ
Той, що ширяв поверхнею, в повітрі та під водою!
( 30.11.1952 – 15.06.2020 )


"30 листопада 1952 року в місті Новоросійськ народився хлопчик Вітя. Його мама, викладач російської мови і літератури, прищепила йому любов до читання і літературної творчості. Гарний вплив на нього справив вітчим - музикант-скрипаль і вчитель математики. Разом зі старшим на 2 роки братом Миколою Вітя захоплювався фотографією, відповідав за радіорубку в школі, займався підводним орієнтуванням і плаванням, для чого сам зробив собі ласти з текстоліту. Він брав участь в крайових і республіканських змаганнях по підводних видах спорту, де неодноразово перемагав, відвідував величезну кількість гуртків і факультативів у школі, їздив на шкільні олімпіади. Але його мрією була авіація, тому в 1972 році він сам поїхав у Харків і поступив в Харківський авіаційний інститут імені М.Є. Жуковського на факультет «Авіаційні двигуни».

Після переддипломної практики на Запорізькому заводі авіаційних двигунів і закінчення ХАІ в 1978 році він був направлений молодим спеціалістом в суворий Донбас - філіал заводу в місті Сніжне -начальником цеху по виготовленню лопаток для авіаційних двигунів. За кілька місяців до закінчення 3-річного строку він добився дозволу Москви на переведення його, молодого спеціаліста, на серійний авіаційний завод до Києва, де спочатку працював програмістом і складав програми для виготовлення деталей літаків новими станками-автоматами з числовим програмним управлінням. Через кілька років він перейшов на льотно-випробувальну станцію, спеціалісти якої проводили кінцеву перевірку усіх систем серійних літаків перед польотами.

У важкі 90-ті, коли завод працював 1-2 дні на тиждень, він не кинув завод, а став паралельно навчатись в школі фотожурналістики у відомих майстрів цієї справи. При цьому він ніколи не переставав фотографувати будні виробництва, літаки і їх екіпажі, представників іноземних країн, які закупляли і освоювали літаки АН, делегації найвищих посадових осіб держави, які відвідували завод. Він став одним із фотолітописців заводу, його фото і статті частенько прикрашали заводські газети, публікувались на сайті УНІАН, Укрінформу, на сторінках авіаційних журналів і календарів. До ювілеїв випусків легендарних Антоновських літаків і свого цеху він завжди готував підбірки фотографій, стінгазети, банери, ескізи значків, статті, записував інтерв’ю у відомих заводчан. На заводі, де він пропрацював близько 40 років, про нього залишилась гарна пам’ять.

У 1981-му році Віктор Петрович прийшов у заводський фотоклуб «Ікар», який теж став його пристрастю. Він був одним із його засновників, брав участь у ремонті приміщення у славнозвісному підвалі на проспекті Перемоги, найрізноманітніших фотоконкурсах і фотовиставках. Він старався приводити у клуб молодь і найвідоміших фотографів.

Він уболівав за збереження фотоклубу «Ікар», активно організовував зустрічі, спіпрацю і обмін досвідом з фотографами інших міст України і зарубіжжя: з Володимиром Оглобліним з Харкова, з професором Хершем Чадою з Об’єднаних Арабських Еміратів, з членами Бемовського фотографічного товариства. А скільки епатажних особистих і клубних фотовиставок було задумано і реалізовано у разних галереях та арт-локаціях!

Віктор Петрович Метте був веселою, життєрадісною людиною, любив свята, танці, фотопленери, після яких з’являлося багато нових ідей і фотопроектів. До кожного фотографа він знаходив особистий підхід, щоб заохотити їх до участі в таких подіях. І заходи вдавалися на славу завдяки креативним особистостям, яких він гуртував навколо себе у колектив, яким став ТФО «ІКАР».

А ще він дуже полюбляв фотографувати підготовку до військового параду на День Незалежності України, яка відбувалась щоліта в липні-серпні на злітно-посадковій смузі авіаційного заводу, і парад на Хрещатику. Він дружив з дикторами радіо і телебачення, з керівним і рядовим складом армійців, з оркестром, з барабанщицями, спілкувався з ними під час відпочинку, знімав неформальні моменти, щедро ділився фотографіями.

Віктора Петровича Метте називали людиною-пароплавом, людиною-літаком, людиною- фотоапаратом. Він любив людей і старався зробити для них усе, що було в його силах. Він завжди поспішав людям на допомогу, іноді забуваючи про себе. Він любив плавання, займався бадмінтоном. Фізичні вправи не полишав до останніх днів життя. Він ніколи не пив спиртного, але завжди був душею компанії і підтримував цікаві дискусії і гарну атмосферу в фотоклубі. Він був небайдужою людиною – і все, за що він брався, було складним, потребувало значних зусиль усіх учасників, але результат був того вартий.

З ним завжди було безпечно, надійно, спокійно, тепло і затишно. Він усіма силами намагався згуртувати колектив фотоклубу «Ікар» і назавжди залишиться в нашій пам’яті світлою, креативною, неординарною і невгамовною особистістю."

Світлана Капусняк, дружина




Куратор експозиції:
Валерій Лещинський, Creative/Art Director в Kyivphotos-Hall 2012

Партнери проекту:
Національна спілка фотохудожників України
Арт-об’єднання «Kyivphotos-Hall 2012»
Київська Школа Фотографії
Український Центр Фотомистецтва

Медіа-підтримка:
fotoafisha.com

Інформаційна підтримка:
журнал «Культурний тренд»
група "Вколоті Фотографією"
Креативна рекламна агенція «КращЄ»
Арт-корпорація - L&V Studio
Комментариев: 0
Добавить комментарий
  • Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив