ВІКТОР НАГОРНИЙ: ПОЕТ ЧИ ФОТОГРАФ?

Віктор Нагорний: фотограф чи поет? Спочатку було нерозуміння, згодом -скептично і жартівливо ставився до потуг мого колеги фотографа, члена Спілки і правління фотохудожників України- Віктора Нагорного, коли він зі мною ділився своїми поетичними образами. Але пройшов час і те що здавалось смішним і незрозумілим виросло у доволі серйозний проект і потрібно віддати належне Віктору він не зупинився, а вперто пер свого плуга і тепер можна говорити про нього не тільки як про фотографа, але й про поета. У світ з’явилася збірка поезій автора під назвою «Зелений колір». Мені цікаво було поговорити з Віктором і поділитись з читачами думками про зв’язок поезії та фотографії.

- Вікторе, поезія і фотографія для тебе це одне і теж?
- Можемо говорити, що поезія і фотографія одне і теж. Просто хтось пише про свої враження чи переживання літерами, а інші фотознімками. Вірші це поезія, але не всі вірші є поезією. Римувати слова не важко, важко створити цікавий не банальний образ як в ліриці так і в фотографії.

- А у тебе всі написані вірші є поезією?
- І про себе можу сказати, що багато, що створив мені не подобається. Тому я постійно у творчому пошуку. Вірші переписуються, фотосвітлини летять у кошик, знову беру до рук ручку або ж фотокамеру.

автор: Віктор Нагорний 
- Як вдається Віктору Нагорному втримувати рівновагу поміж двох напрямків творчості?
- Про це ніколи не задумувався. Просто в один момент життя я поет в інший -фотограф.

- Від чого це залежить?
- Це залежить від натхнення. Деколи хочеться писати, а в іншому випадку не можеш без фотокамери. Приходять слова і вони в тобі живуть. Буває напишеш чотири рядочки , а за ними ніби нізвідки виринає нова ідея фотознімка. Буває навпаки. Вчора, наприклад, фотографував у лісі, а сьогодні під впливом цієї зйомки написав вірш.

автор: Віктор Нагорний 
- Що як для поета, для тебе головне в твоїй творчості?
- Мета спокушувати людські серця словом. Щоб мої вірші не тільки подобались, але й спонукали до роздумів, переосмислення тих чи інших подій, надихали до чогось хорошого, благородного. Тоді вважаю, що вірш вдався. Ті ж критерії і підходять і для фотознімків.

автор: Віктор Нагорний 
- Приємно відзначити, що з’явилася збірка віршів під назвою «Зелений колір». Це перша книга?
- Можемо говорити, що я і раніше друкувався, але моя поезія виходила у співавторстві з іншими авторами. Зараз вийшла моя авторська збірка віршів.

- Як виникла ідея видати книгу?
- Напевно просто прийшов час. Мої друзі, які знайомі з моєю творчістю давно мене запитували, коли можна буде придбати мої вірші, як окреме видання.

автор: Віктор Нагорний 
- Ця книжка на сьогодні повне видання, чи ще є щось у запасі?
- Насправді віршів, що у мене є, вистачило б ще на мінімум три книги. В цю я відібрав пейзажну, еротичну та громадянську лірику. Додав до збірки вірші про події в Україні до яких я як громадянин не можу залишатися байдужим.

- Громадянська позиція проявилася тільки у збірці?
- Ну чому ж. Ходив фотографувати у військовий госпіталь. Те що побачив вразило- багато поранених без рук, чи ніг- молоді хлопці. Саме це мене і змусило після цієї фотозйомки створити вірші про війну на Сході України.

- Переконаний, що це не випадковість. Адже пригадуючи 2014 рік ти теж як фотограф був на Майдані. Фотографував першу лінію, багато світлин є з людьми, що стояли в центрі Києва з надією поміняти політичну і економічну ситуацію в Україні.
- Найважче було показати те, що відбувалося з людьми всередині. Внутрішні емоції. В ті дні було багато смутку, горя, але й були хвилини радості-великої надії.

автор: Віктор Нагорний 
- Як розпочався творчий шлях Віктора Нагорного як фотографа?
- Майже як у всіх моїх ровесників. Брав у своїх знайомих фотокамеру познімати, приймав участь у роботі фотогуртка при нашому ЖЕКу. Згодом батьки подарували камеру «Вілія авто». Так я розпочав свою подорож у світ фотографії.

- Коли ти зрозумів, що фотознімки це не тільки ремесло. Але й витвір фотомистецтва?
- Для декого це прозвучить дивно, але насправді це зрозумів недавно. Переглядав свої роботи з якими вступав у Спілку фотохудожників України і подумав, що зараз я за себе б не проголосував. Художня, я б сказав, поетична фотографія прийшла значно пізніше і зачепило за живе десь так років десять тому. Коли почав писати вірші і фотознімки почав робити інші.

- Як зрозуміти, коли почав писати вірші- фотознімки почав робити по-іншому?
- Коли наситився реалізмом, тобто як бачив так і знімав, почав думати, що потрібно щось міняти в самому підході до зйомки, обробки, друку світлин. Так в моєму арсеналі з’явився пінхол (коробка з плівкою і діркою взамін об’єктиву), розпочав експерименти з альтернативним фотодруком. Полюбляю знімати на монокль, об’єктив, що дає своєрідне м’яке зображення. Також люблю знімати на кольоровий слайд з подальшим крос процесом. Я прихильник сюрреалізму в фотографії, тобто через інструмент, як камера , експерименти в лабораторії, розкрити глибину людських взаємовідносин і всього , що нас оточує, а не просто зафіксувати об’єкт.

автор: Віктор Нагорний 
- Експерименти в лабораторії. Знаю, що в тебе чи не найкраще фото обладнання для друку в Києві, а можливо і в Україні.
- Не знаю чи найкраще, але дійсно кілька збільшувачів від найкращих виробників і наявність великої фотолабораторії дає змогу реалізовувати найрізноматніші проекти. Друкувати фотознімки своїми руками при червоному світлі неабияка насолода яка варта того, щоб потратити свій час для досягнення кінцевої мети-фотознімка.

- В якій техніці друкуєш?
- Переважно літи, мультиекспозиція. Це дає можливість отримувати незвичну тонопередачу на зображеннях.

- Де можна було побачити твої роботи?
- Одна з останніх найбільш значущих фотовиставок пройшла в Одесі в музеї О.С.Пушкіна. Це була не тільки фотовиставка, але й поетичний вечір. На ньому я не тільки показав свої фотознімки, але й читав вірші.

- Знаю, що ти постійно у творчому пошуку, камера завжди з тобою. Які нові проекти з’явилися?
- Несподівано для себе відзняв серію фото світлин у жанрі «Ню». Купив об’єктив і вирішив його протестувати. А тут, як спеціально, в студію зайшла дівчина. В результаті 17 фотознімків еротичного жанру, які я вже возив на показ у Вінницю. До речі, мої колеги були вражені, адже мало хто мене знав як фотографа, що працює у цьому жанрі. Всі чекали, що я знову привезу знімки зроблені пінхолом, моноклем- портрети, пейзажі, а тут (сміється)…

- В твоєму арсеналі безліч фотокамер є і хороша цифрова , яка з них улюблена?
- Комерційні проекти знімаю на цифру, але для душі це- “Leika-3R” 37 року випуску. Дуже люблю працювати з нею хоч там і немає автоекспозиції, незручний видошукач, оптика непросвітлена. Коротше кажучи, ця камера має масу недоліків, але картинку, яку вона дає це поезія світлом.

- В твоїй збірці «Зелений колір» немає твоїх фотознімків. Чому?
- Паралелі між поезією і фотографією звичайно є, але разом їх я не бачу. Хоча до своєї круглої дати спробую щось зробити. До цього проекту потрібний час, а можливо він так і залишиться в уяві. Взагалі для мене порівнювати поезію і фотографію, це як порівнювати любов до сестри і до мами.

Розмовляв Роман Ратушний