Фотовиставка Марусі Слобожан «Обрані»

ЩО: фотовиставка «Обрані», автор Маруся Слобожан
ДЕ: Киевская школа фотографии, вул. Делова, 5А, 2 етаж, Київ, Україна
КОЛИ: з 19 квітня по 25 травня 2019 року
ВХІД: вільний

МАРУСЯ СЛОБОЖАН - по своїй суті є екстремальним фотохудожником. В її фото жодної молекули гламуру чи постановочного пафосу. Лише оголена правда сьогодення, гротескно підфарбована яскравими кольорами. Можливо, тому вона й працює лише легендарним PENTAX К1 Mark II.

 
Кожне фото — це окрема історія. Деякі роботи мають назву, як оформлене, інтуїтивне втілення світогляду автора. Деякі ще чекають на свою назву. Такі роботи неможливо зробити, якщо самого фотографа не збуджує та правда, якщо він не смакує її п’янкої істини. Тривалий післясмак вражень від її творів запалює інтерес і жагу до життя. А це вже щось...



Її роботи на перший погляд здаються фрагментарними: чи художні полотна, декоративно-прикладні композиції, чи фотографії. Часом, дивлячись на них, хочеться вийти за межі рамки і завершити вже навіяний автором образ. На що Маруся звично відповідає: «Ні, це вже буде не моє».

Подивіться в очі її фотографії, відчуйте післясмак і скільки він вас тримає. Атмосфера… і є розповідь про те хто вона, про що хоче сказати світу…

Вона не класичний натураліст. Її роботи не випинають гротескну злободенність, не затьмарюють метушливу безвихідь буднів. Навпаки, вони показують нам ті миті прекрасного, коли застигле в стоп-кадрі буйство динаміки життя випромінює тепло і позитив. Потрапивши під це «випромінювання» вже не хочеться виходити зі знайденого душевного комфорту, хочеться купатися в цьому гармонійному потоці. Від фотографії до фотографії, від відчуття до відуття...

Те, що об’єднує її роботи, художник назвав би наявністю композиції. Звичайний відвідувач виставки, що не знає багатофакторності даного терміну, просто довше б затримався біля кожної роботи і сказав би: «Подобається». Не розуміючи, що тільки гармонійні зображення, вихоплені майстром з потоку життя, володіють магнетичною силою і відкривають потаємний сенс буття, несправедливо втрачений нами у міській метушні.

Текст: Григорій Цевогор